Свято людей сильних духом і з чистою совістю.

 

22 вересня  в Україні відзначається День партизанської слави.   Його було встановлено Указом Президента України в 2001 році, на честь 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в нашій державі.  Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.  Одним із таких героїв   був  легендарний херсонський ветеран Володимир Казначеєв. Про Володимира Казначеєва багато написано, своє ім’я  він увічнив завдяки подвигу, який вчинив у зовсім юному віці. У 13 років Володя  став партизаном. Тоді заприсягся помститися нацистам за свою матір-підпільницю, розстріляну у 1941-му. Сам хлопець ледь не загинув під час першого завдання, йому дивом вдалося вирватися з рук поліцая, який мав здати підлітка ворогу. У партизанському загоні Володимир пройшов підготовку з мінно-підривної справи і разом з бійцями Федорова і Ковпака пройшов ледь не всю Україну. Відомим юного партизана Казначеєва зробила його участь в операції з блокування Ковельського транспортного вузла. Завданням партизанів було, розподілившись на невеликі групи, підбиратися до залізниці й розкладати там міни. За роки війни Володя Казначеєв підірвав 10 ворожих ешелонів. Існує легенда, що за голову диверсанта-підлітка нацисти призначили величезну нагороду.  За подвиг Володимира Казначеєва представили до найвищого державного звання — Героя Радянського Союзу. Тільки його так і не дали, мовляв, надто малий. Юному герою вручили орден Леніна та медаль «Партизану Вітчизняної війни I ступеня». Після війни Володимир Казначеєв переїхав до Херсона, де жила його сестра. Із відзнакою закінчив морехідне училище. Працював у Херсонському морському агенстві «Інфлот», яке очолив у 1957 році.  Володимир Петрович Казначеєв прожив яскраве, насичене подіями життя.  Часто відвідував школи, бібліотеки  виховуючи молоде покоління.  У 2009 році у Великокопанівській сільській бібліотеці  відбулася зустріч з легендарним партизаном. Під час зустрічі ветеран розповідав  про  свої юні роки, які припали на час Другої світової війни. У минулому році зупинилося серце ветерана,  але пам’ять про нього продовжуватиме жити.