Т. Г. Шевченко – український поет, художник, мислитель

 

Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 р. – 10 березня 1861 р.) - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч, філософ, фольклорист, етнограф, історик. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуть мову, культуру та історію народу, а люди будуть щасливими.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій «Кобзар», у 1845 році - героїчно-романтична поема «Гайдамаки». В 1843-45 роках він написав цикл поезій «Три літа» (центральним твором якого є «Сон»), поему «Кавказ», послання «І мертвим, і живим…», поезії «Чигирине, Чигирине», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові» та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу.   24 березня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Шевченко був  заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати й малювати.  У 1857 р., завдяки клопотанням друзів, Тараса Шевченка звільнили з заслання. У 1858 р. він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 р. приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили і зобов'язали виїхати до столиці.  Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл «В казематі». Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість «Прогулянка з задоволенням і не без моралі» (1856-1858) та щоденникові записи «Журнал». В Україні у 1858 році Шевченко написав низку високих поетичних зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів цього періоду опубліковано в журналі «Основа» та альманасі «Хата». Тарас Григорович  є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів. У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних і російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.  Помер Тарас Григорович 10 березня 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі Петербурга, а в травні 1861 р. прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева. Смерть Шевченка в розквіті творчих сил була величезною втратою не тільки для української літератури, а для всього вітчизняного письменства і визвольного руху. Та його поезія жила, діяла, поширювалася в списках російських та закордонних видань. З 60-х рр. XIX ст. з'являються перші закордонні праці про його життя і творчість та переклади творів різними мовами світу. Шевченкова поезія і після смерті поета залишається могутнім чинником українського літературного процесу. Важко переоцінити також роль Шевченкової спадщини в розвитку не тільки естетичної, а й соціальної і національної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапом у розвитку естетичного мислення українського народу. Вона визначила на десятиліття вперед дальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії), прискорила український літературний процес.  Традиційно до дня народження Тараса Григоровича Шевченка  бібліотека підготувала віртуальний огляд.